Словник української мови (1937)/драглий

by Борис Грінченко

◀ драгленький

Словник української мови Борис Грінченко Д драглий

драглина ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Дра́глий, а, е. 1) Студенистый. 2) Переносно: слабый, бессильный. Ум. Драгле́нький. Як маєш у руці що драгленьке, то пустити мусиш. МВ. (О. 1862. I. 85).