Словник української мови (1937)/драголюб

by Борис Грінченко

◀ драговина

Словник української мови Борис Грінченко Д драголюб

драгоман ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Драголю́б, ба, м. Раст.: а) Mentha arvensis, полевая мята; б) Lycopus europaeus L. ЗЮЗО. I. 127. Ум. Драголю́бчик. Мил. 96. Ти, Одарко, ти, голубко моя, що ти мені та за зілля дала? Дала тобі драголюбчику, ти Іванку, мій голубчику. Чуб. V. 34.