Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/драголюб

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
драголюб
Київ: Соцеквидав України, 1937

Драголю́б, ба, м. Раст.: а) Mentha arvensis, полевая мята; б) Lycopus europaeus L. ЗЮЗО. I. 127. Ум. Драголю́бчик. Мил. 96. Ти, Одарко, ти, голубко моя, що ти мені та за зілля дала? Дала тобі драголюбчику, ти Іванку, мій голубчику. Чуб. V. 34.