Словник української мови (1937)/драла
| ◀ дракон | Словник української мови Д драла |
драли ▶ |
|
Дра́ла, нар. Бегом. Так я від його драла, одбіг з пів гонів та й став. Стор. I. 148. Отут то вітри схаменулись, і ну всі драла до нори, до ляса, мов ляхи, шатнулись. Котл. Ен. I. 11. Дра́ла да́ти. Убежать, удрать. Дав од неї драла не оглядаючись. Стор. I. 54. І до плуга, і до рала, і до хлопців дала драла. Ном. № 8807. Дра́ла дмухну́ти, дря́пнути. Удрать. Спалив оселю у Калиновського та й дряпнув драла. К. ЦН. 172.