Словник української мови (1937)/драний

by Борис Грінченко

◀ дранець

Словник української мови Борис Грінченко Д драний

драниця ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Дра́ний, а, е. 1) Драный, порванный, в дырах. Пізнають хлопці і в драній сорочці. Ном. № 11245. Шинкарочко молода! Повір меду й вина. Не повірю, не продам, бо на тобі каптан дран. Чуб. V. 201. 2) Ободранный, облупленный. Я коза ярая, півбока драная, півбока луплена. Ном. № 9267.