Словник української мови (1937)/дренчати
| ◀ дренути | Словник української мови Д дренчати |
дрепенути ▶ |
|
Дренча́ти, чу́, чи́ш, гл. = Деренчати. Голос їй дренчить. Св. Л. 103. Панотець давно хріп, аж вікна дренчали. Св. Л. 13.
| ◀ дренути | Словник української мови Борис Грінченко Д дренчати |
дрепенути ▶ |
|
Словник української мови — Д
дренчати
Борис Грінченко
1937
Дренча́ти, чу́, чи́ш, гл. = Деренчати. Голос їй дренчить. Св. Л. 103. Панотець давно хріп, аж вікна дренчали. Св. Л. 13.