Словник української мови (1937)/дригавиця

by Борис Грінченко

◀ дриг

Словник української мови Борис Грінченко Д дригавиця

дригавка ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Дригави́ця, ці, дригва́, ви́, ж. Студенистая масса или что-либо подобное ей. Ще за старих панів вівці такі вже ситі були, що як ідуть — аж дригавиця дриготить. Лубен. у. Там і вівці ситі, як дригва, аж шкура ходором ходе. Лубен. у.