Словник української мови (1937)/дригати
| ◀ дригання | Словник української мови Д дригати |
дригатися ▶ |
|
Дри́га́ти, га́ю, єш, одн. в. дригну́ти, ну́, не́ш, гл. Делать быстрое движение ногою; судорожно подергиваться. Тут умира, а ногою ще дрига. Ном. № 3340. А Потоцький ще гірш сміється: аж ніжками дрига та регочеться. Стор. I. 192. І старому собаці дригають жили. Ном. № 8695. Тепер вони сплять з перепою, не дригне ні один ногою. Котл. Ен.