Словник української мови (1937)/дрижати
| ◀ дрижання | Словник української мови Д дрижати |
дрижихвіст ▶ |
|
Дрижа́ти, жу́, жи́ш, гл. Дрожать. Стор. I. 84. Дрижить як мокрий хорт, зубами знай цокоче. Греб. Гей як вискочив козак Нечаєнко сам кониченька сідлати, гей під кониченьком, гей під вороненьким стали ніженьки дрижати. Нп.