Словник української мови (1937)/дружно

by Борис Грінченко

◀ дружність

Словник української мови Борис Грінченко Д дружно

дружонько ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Дру́жно, нар. Дружно, в согласии. З хазяїном я жив дружно. Стор. I. 228. Ум. Дружне́нько. Жили дружненько ті дві жінки, мов би куми або ятрівки. Сніп. 207.