Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/друляти

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
друляти
Київ: Соцеквидав України, 1937

Друля́ти, ля́ю, єш, одн. в. дру́лити, лю, лиш, гл. Толкать, толкнуть. Миються люди і друляють одні других в воду. МУЕ. III. 39.