Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/дряготіти

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
дряготіти
Київ: Соцеквидав України, 1937

Дряготі́ти, гочу́, ти́ш, гл. Дрожать. Як біжить хто конем по греблі, то аж дряготить гребля вся. Волч. у. См. Дрягтіти.