Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/дряпець

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
дряпець
Київ: Соцеквидав України, 1937

Дря́пець, пця, м. Хорошо, легко вскарабкивающийся на высоту. Нехай він лізе на вишню — він дряпець. Елисаветгр. у.