Словник української мови (1937)/дряпонути

by Борис Грінченко

◀ дряпня

Словник української мови Борис Грінченко Д дряпонути

дряпота ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Дряпону́ти, ну́, не́ш, гл. 1) Сильно царапнуть. Ведмідь як дряпоне його. Мнж. 112. 2) Сильно побежать, удрать. Ото дряпонув! аж потилиця лиска! Ном.