Словник української мови (1937)/дряпучий

by Борис Грінченко

◀ дряпуга

Словник української мови Борис Грінченко Д дряпучий

дряп'я ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Дряпу́чий, а, е. 1) Любящий царапаться. Кіт дряпучий. 2) Задорливый. Ти його тільки займи — він такий дряпучий, що зараз і битися буде. Киевский уезд.