Словник української мови (1937)/дрібцювати
| ◀ дрібушки | Словник української мови Д дрібцювати |
дрібчатий ▶ |
|
Дрібцюва́ти, цю́ю, єш, гл. Делать мелкие па, частить танцуя. Який там він прудкий? Дробцює й ноги вкупі, і тільки гупотить, товче мов просо в ступі. О. 1861. VIII. 50.