Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/дубовик

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
дубовик
Київ: Соцеквидав України, 1937

Дубови́к, ка́, м. 1) Хозяин лодки ду́ба. 2) = Вернидуб. Грин. I. 181.