Словник української мови (1937)/дубрівний

by Борис Грінченко

◀ дубрівка

Словник української мови Борис Грінченко Д дубрівний

дубрівник ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Дубрі́вний, а, е = Дібрівний. Вона мов квітка та дубрівна, що тільки стала розцвітать. Греб. 318. Дубрівная зозуля. Гол. У самій гущавині дубрівній, там, де липина і горобина і дуб кучерявий поспліталися вітами зеленими. МВ. II. 97.