Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/дубрівний

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
дубрівний
Київ: Соцеквидав України, 1937

Дубрі́вний, а, е = Дібрівний. Вона мов квітка та дубрівна, що тільки стала розцвітать. Греб. 318. Дубрівная зозуля. Гол. У самій гущавині дубрівній, там, де липина і горобина і дуб кучерявий поспліталися вітами зеленими. МВ. II. 97.