Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/дубчак

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
дубчак
Київ: Соцеквидав України, 1937

Дубча́к, ка́, м. = Дубець 1. Бив мене муж три рази юж з віника дубчаком. Чуб. V. 1140.