Словник української мови (1937)/дуда

by Борис Грінченко

◀ дуганяр

Словник української мови Борис Грінченко Д дуда

дудар ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Ду́да, ди, ж. Пошлина за право окрестить дитя.

Дуда́, ди́, ж. Музыкальный инструмент, род свирели. Біда як дуда: куди йде, то реве. Ном. № 2369. Ні швець, ні мнець, ні в дуду грець. Ном. № 2965. Заграй мені, дуднику, у дуду. Чуб. III. 176. Ум. Ду́дка, ду́дочка.