Словник української мови (1937)/дудик

by Борис Грінченко

◀ дуди

Словник української мови Борис Грінченко Д дудик

дудило ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Ду́дик, ка, м. Небольшой камешек в глине. Ця глина, то вона нездобна на цеглу, — в ній дудиків багато. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. Неха́й ду́дика з'їсть = Хай ду́лю з'їсть. Мир. ХРВ. 374.