Словник української мови (1937)/дуже

by Борис Грінченко

◀ дужатися

Словник української мови Борис Грінченко Д дуже

дуженний ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Ду́же, нар. 1) Очень. Да чиста панна сина породила, да в Офлейовим місті дуже рано. Чуб. III. 328. Ні, братця, тепера дуже й дуже лучче стало нашому братові. Харьк. 2) Сильно, очень. Ой, милий друже, люблю тебе дуже. Мет. 239. І росли води, і прибували дуже на землі. К. Св. П. 1 кн. Мус. VII. 18. Його дуже вдарено. Харьк.