Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/дуксати

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
дуксати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Ду́ксати, саю, єш, гл. Бить, пихать кулаками в бока и грудь. Як почала вона мене дуксати, та все не б'є по голові, або по морді, а все дуксає в груди. Екатериносл. у.