Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/дулей

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
дулей
Київ: Соцеквидав України, 1937

Дуле́й, ле́я, м. Подстилка или логовище, которое мостится в мокрую осень вокруг стада овец, чтобы собаки знали свое место. Отара на ніч тирлується, а круг неї по дулеях розміщаються собаки; добре як найдеться з чого поробити дулеї. О. 1862. V. Кух. 31.