Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/дуло

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
дуло
Київ: Соцеквидав України, 1937

Ду́ло, ла, с. Дуло. К. Досв. 215. Пропаде, мов порошина з дула, тая козацька слава. Макс. (1849). 59.