Словник української мови (1937)/думка

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
думка
Київ: Соцеквидав України, 1937

Ду́мка, ки, ж. 1) Мысль; намерение, замысел. Рукою (на молитві) махаєш, а думкою скрізь літаєш. Ном. № 177. А думка край світа на хмарі гуля. Шевч. 9. Така́ в йо́го ду́мка. Он так думает, предполагает. Така в його думка була, щоб дівчина йому жінка була. Мил. 97. На ду́мці стояти. Не сходить с ума, быть на уме. На ду́мку спа́сти. Придти в голову. Стор. М. Пр. 51. Ду́мка б. Предполагается. Думка б завтра вже їхати. Ду́мка така́, що… Можно думать, что… Ду́мку взя́ти. Вознамериться, решить. Узяла собі таку думку: покину їх. МВ. I. 10. На мою́ ду́мку. По моему мнению. 2) Род лирического стихотворения (элегического характера). Ум. Ду́монька. Голос як сурмонька, т'алеж чортова думонька. Ном. № 2984. Слова твої прекраснії, превражая думонька. Мет. 107.