Словник української мови (1937)/дуплинатий

by Борис Грінченко

◀ дуплинастий

Словник української мови Борис Грінченко Д дуплинатий

дупло ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Дуплина́вий, дуплина́стий, дуплина́тий, а, е. Дуплистый. О. 1862. XI. 71. Грин. II. 310. Великий дуб, та дуплинатий, порохнею напхатий. Ном. № 6342. Чому дуба не рубати, бо дуб дуплинатий. Чуб. V. 901. Вона й сіла коло вербового кореня дуплинастого. МВ. I. 144.