Словник української мови (1937)/дурити

by Борис Грінченко

◀ дурисвітство

Словник української мови Борис Грінченко Д дурити

дурість ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Дури́ти, рю́, риш, гл. Обманывать, дурачить. Щодень бога хвалить і щодень людей дурить. Ном. № 3060. Не дуріте дітей ваших, що вони на світі на те тільки, щоб панувать. Шевч. 212.