Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/дурман

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
дурман
Київ: Соцеквидав України, 1937

Дурма́н, ну́, м. Раст. Datura stramonium. Об'ї́вся дурману́. Ошалел. Запінилась, посатаніла, неначе дурману із'їла. Котл. Ен.