Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/дусатися

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
дусатися
Київ: Соцеквидав України, 1937

Ду́сатися, саюся, єшся, гл. Дуться, сердиться. Ото вже та Параска: сказала їй трохи правди, — вже й дусається і не дивиться на тебе.