Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/душити

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
душити
Київ: Соцеквидав України, 1937

Души́ти, шу́, шиш, гл. 1) Душить, давить. 2) Давить, жать. Взяла за маленький палець та й душить його помаленьку. 3) Давить, притеснять. 4) Души́ти копійчи́ну. Беречь деньги, скупиться. Батьки в поповичів народ все скупенький, що душать копійчину. Св. Л. 136.