Словник української мови (1937)/душман
| ◀ душкувати | Словник української мови Д душман |
душний ▶ |
|
Душма́н, на́, м. Притеснитель, угнетатель. К. ПС. 70. Пресвітлий князю, ти всього не знаєш, що в тебе коять душмани козацькі… бо дуки ці голоту зобіжають. К. Бай. 57.