Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/душно

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
душно
Київ: Соцеквидав України, 1937

Ду́шно, нар. Жарко, душно. Ном. № 10288. Душно мені, — ходім, дочко, до ставка купатись. Шевч. 22. Ум. Душне́нько.