Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/душогубник

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
душогубник
Київ: Соцеквидав України, 1937

Душогу́бник, ка, м. 1) = Душогубець. 2) Душу погубляющий. (Сатана) душогубник. К. ПС. 75.