Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/душіти

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
душіти
Київ: Соцеквидав України, 1937

Душі́ти, шу́, ши́ш, гл. Издавать запах, нести запахом. Любисточку ввірвала, — у голови положу, щоб душіло. Г. Барв. 80. Вона чорт-зна чим і душить.