Словник української мови (1937)/дівати
| ◀ дівася | Словник української мови Д дівати |
діватися ▶ |
|
Діва́ти, ва́ю, єш, сов. в. ді́ти, ді́ну, ді́неш, гл. Девать. Рудч. Ск. II. 1 Бандуро моя мальованая, де ж мені тебе діти? Млр. л. сб. 122. І де вони гроші дівають? Васильк. у.