Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/дівиця

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
дівиця
Київ: Соцеквидав України, 1937

Діви́ця, ці, ж. = Дівчина. Зоря зоряниця, красная дівиця. Ном., стр. 292, № 53. Пішов у світлицю, дак знайшов дівицю. Лавр. 21. Озвався цар до дівиці. Єв. Мр. VI. 22.