Словник української мови (1937)/дівиця

by Борис Грінченко

◀ дівин-вечір

Словник української мови Борис Грінченко Д дівиця

дівич-вечір ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Діви́ця, ці, ж. = Дівчина. Зоря зоряниця, красная дівиця. Ном., стр. 292, № 53. Пішов у світлицю, дак знайшов дівицю. Лавр. 21. Озвався цар до дівиці. Єв. Мр. VI. 22.