Словник української мови (1937)/дівка
| ◀ дівиян | Словник української мови Д дівка |
дівойник ▶ |
|
Ді́вка, ки, ж. Девка, девушка. Гарна дівка, як засватана. Ном. № 4816. Тихо, тихо Дунай воду несе, а ще тихше дівка косу чеше. Мет. 14. Ді́вка у за́плітках, — у бо́втицях. Взрослая девушка, могущая уже выходить замуж. Шух. I. 32. 2) = раст. Медунка. Вх. Пч. I. 10. 3) Одно из созвездий. Мнж. 148. Ум. Ді́вонька, ді́вочка. Мет. 125. Ув. Ді́вчище. Ач, яка здоровенна дівчище! Екатер. г.