Словник української мови (1937)/дідуньо

by Борис Грінченко

◀ дідунь

Словник української мови Борис Грінченко Д дідуньо

дідусенько ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Діду́нь, діду́ньо, ня, м. 1) Дедушка. Св. Л. 274. Помолись, дідуню, за умершого татуня. Чуб. III. 28. Ум. Діду́нечко. Чуб. V. 1130. 2) Діду́нь. Насек. Dorcadion holosericeum. Вх. Зн. 78.