Словник української мови (1937)/дідух

by Борис Грінченко

◀ дідусьо

Словник української мови Борис Грінченко Д дідух

дідуха ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Діду́х, ха́, м. или діду́ха, хи, ж. 1) Солома, которую стелят в хатах накануне «рождества Христова». О. 1861. XI. Св. 60. Чуб. I. 44. III. 437. 2) Фитиль, напитанный остатками от перечистки воску. 3) Пробка из соломы. 4) Связка тростника или соломы, употребляемая для загорожи или обшивки стенок куреня и т. п. Чуб. VII. 379.