Словник української мови (1937)/діжа
| ◀ діж | Словник української мови Д діжа |
діждати ▶ |
|
Діжа́, жі́, ж. 1) Квашня, кадка, в которой приготовляют тесто. Хоч і діжу з тістом оддай, то ще буде клясти, що важко нести. Ном. № 4831. Питай, чи діжу замісить. Мет. 238. Діжу́ виробля́ти. Валять хлебы. Мнж. 179. 2) Круглая ямка в земле, вырываемая среди других меньших при детской игре в місяць. Ив. 36. Ум. Ді́жка. А мій милий діжку місить, а він мене і тим тішить. Грин. III. 314.