Словник української мови (1937)/ділити
Зовнішній вигляд
◀ ділина | Словник української мови Д ділити |
ділитися ▶ |
|
Діли́ти, лю́, лиш, гл. 1) Делить. Нам батьківщини не ділить. Ном. № 3313. 2) Сдавать карты. Ось я ділитиму, а ти здіймай. Лубенск. у.