Словник української мови (1937)/ет
| ◀ естик | Словник української мови Е ет |
етнограф ▶ |
|
Ет, меж. 1) = Ат! Посидьте, каже чоловік, у мене на лаві, поки я хоч з жінкою та з дітьми попрощаюсь. — Ет, ще вигадав прощаться! Ходім! Рудч. Ск. II. 23. 2) Ведь, вот. Ет вісім доканає літ, як часто, часто цілі ночі без сну мої морились очі. Мкр. Г. 58. Ет тямиш же, як я і ти, що тут стежки і всі дороги черкеські обняли залоги. Мкр. Г. 25.