Словник української мови (1937)/жаліб
| ◀ жалиця | Словник української мови Ж жаліб |
жалібний ▶ |
|
Жа́ліб, лобу, м. Скорбь. Стали в тузі її питати: Ой чи не приймеш гостей до хати? Вона їм каже: Жаліб великий, що ся не хоче вже знати з ніким. Чуб. V. 238.