Словник української мови (1937)/жарт
| ◀ жарочок | Словник української мови Ж жарт |
жартівливий ▶ |
|
Жарт, ту, м. Шутка. З жарту і біда часом буває. Ном. № 12665. Як не прийме бог гріха за жарт, то буде шелесту багато. Ном. № 108. Смішками та жартами і одмовилась, а правди не сказала. МВ. I. 89. Каза́ти на жарт, жа́ртом. Говорить в шутку, шутя. Да я жартом на вас казав, а ви справді подумали. Чи ти жартом, чи навспражки так говориш? Котл. МЧ. (1874). 387. Не в жарт. Не на шутку. Деякі тужать не в жарт. Г. Барв. 207. Ум. Жа́ртик. Желех.