Словник української мови (1937)/жбир

by Борис Грінченко

◀ жбанячий

Словник української мови Борис Грінченко Ж жбир

жбурити ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Жбир, ру, м. Скала, гора, возвышенность. Вх. Лем. 413. См. Жбир, рі.

Жбир, рі, ж. 1) Нанос в реке, мель. Мнж. 180. 2) Сенокос, поросший кочками и кустами. Вх. Зн. 17.