Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/ждати

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Ж
ждати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Жда́ти, жду, ждеш, гл. Ждать, ожидать, чаять. Якого прасунка ждатимеш. Ном. № 5623. Не жди свого миленького із чужого краю. Мет. 77. Я щастя ждав, — на злигодні здобувся: я світу ждав, — у темряві зостався. К. Іов. 65. Жда́ти на ко́го. Ждать кого. Ждав уже на нас увесь рід Ілашів. Федьк. Пов. 29. Час не жде на нас. Св. Л. 295.