Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/жевріти

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Ж
жевріти
Київ: Соцеквидав України, 1937

Же́вріти, рію, єш, гл. Гореть без пламени, рдеть. Жар червоним золотом жевріє. Г. Барв. 458. Зоря жевріє. Там зроду жевріє любов.