Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/жегнати

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Ж
жегнати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Жегна́ти, на́ю, єш, (кого), гл. Прощаться с кем. Тещенька зятя жегнала, колдрами двір застилала. Гол. VI. 290.