Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/женило

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Ж
женило
Київ: Соцеквидав України, 1937

Жени́ло, ла, м. Насмешливо: парень, которого пора женить. Сим. 177. То таке женило аж під стелю. Рудч. Ск. II. 107.