Словник української мови (1937)/жердя
| ◀ жердь | Словник української мови Ж жердя |
жердяний ▶ |
|
I. Жердя, ді, ж. Жердь.
II. Же́рдя, дя, с. соб. Жерди. Поклав же жердя все срібнеє. Грин. III. 11. Суть то розсохи, на розсохах кадовбець, на кадовбці драбинка, на драбинці гірка, а на гірці жердя, по тім жердю дикі пташки літають, але крилець не мають. (Загадка о человеке, жердя — волосы). Ном., стр. 297, № 220.